Сидів я нещодавно без світла та дивився інтерв'ю з Олегом Скрипкою на подкасті СучЦукрМуз каналу hromadske.зміст . Написав коментар та несподівано отримав гуді з автографом лідера ВВ . Цікаве інтерв'ю, дякую авторам та ведучому. Вийшов досить глибокий, містами гострий діалог. Скрипку зазвичай запитують про політику, скандали та приватне життя. Нарешті, тут я почув багато питань про музику та творчу діяльність. Як мені не вистачає змістовної книги про ВВ в контексті становлення незалежності України та відродження української культури. У нас ВВ ставлять в один ряд зі звичайними українськими рок-гуртами, які смутно та невесело пересмоктують західний мейнстрим 80-х та 90-х років, але ж ВВ це група з іншої ліги — їх місто на Ґластонбері , поруч з Tinariwen та Jethro Tull .
В один из жарких июльских деньков 96-го года мы с одноклассниками собрались на море. Правда, по пути, нужно было зайти в нашу новую alma mater — Политехнический Университет , куда мы дружно поступили за несколько недель до этого. И хотя все экзамены были уже сданы, оставались какие-то формальности в приемной комиссии.